Розмова сердець - Микола Бажан

І

Труський, як лихоманка, дощ.

Осіння ніч, їдка та чорна.

І б'ється на квадратах площ

Людина й тінь її потворна.

Ідуть вони. Спокійні. Вдвох.

Плекають впевненість глибоку,

Що десь дано їм аркушик підлог,

Де вільно ставити

крапки сухого кроку

І не боятися

крапок над власним «і»,

Писать собі, читать собі свій вирок,

В брудний конверт

брудних кватирок

Сховавши свідчення свої.

В смердючому, в плескатому конверті

Заховано слова дрібних тремтінь та мук.

І пані Вічності, шановний пані Смерті

Заадресовано до їхніх власних рук.

І так лежать листи,

життя малі цидулки,

І труситься над площами сльота,

І розбігаються в усі кінці провулки,

Немов рядки предсмертного листа.

Я теж іду.

І ось уже я вдома:

Хрещатик, № 50.

Я зупинився. Постать невідома

Заходить теж сюди

і не верта назад.

На сходах пахне цвіль і сеча,

І купи тьми гниють в кутку.

А я несу на утлих плечах,

Як чадну лампу, голову важку,

І серця виссаний кавалок,

І тіло втомлене своє, —

І наді мною дім встає,

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, https://www.litres.ru/17129027/?lfrom=569602277 на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.