Завжди поруч - Михаил Гранд, Михаїл Гранд (2017)

Завжди поруч
Часто индивидуумы даже не представляют, что неслучайная находка можетесть кардинально воздействовать на будущее. Кинороман " Всегда рядом " – неприкрытый и проникновенный пересказ о тех, как в бурном океане жизни найти свой единственый верный троп, осознать, что явлется важным, а с чем навеки распрощаться. Разуверившись в окружающей реальности, главнейший герой принявшись перед выбором: продолжать жизнь по запланированному шаблону или ддаться чувствам и приступить именно тем, что подсказывает ему сердечко. Флориан откроет новые границе своих возможностей, а ниточки судьбы приведенут его к возлюбленной и помогут знайти приязнь. Ему выпадет воз-можность докопаться до истинности, но для этого придется … Начало июля принесло неприятное тепло и отсутствие ливней, что успели осточертеть за весну. Выше в небе сверкало полуденное солнышко. Юноша по отчества Флориан вышагивал по одной из тральных улиц гектородара. Неподалеку от него высился оперный драмтеатр. На проспекте было удивительно много людей, и это его изумляло, ведь обычно перед ужином здесь просто не протиснуться.

Завжди поруч - Михаил Гранд, Михаїл Гранд читать онлайн бесплатно полную версию книги

Квапливо добігши до найближчої освітленої зупинки, Флоріан зупинив таксі й швидко дістався додому. Зайшовши до квартири, він побачив, що, крім нього, тут нікого немає. Але так було навіть на краще. Він не волів би зараз розповідати батькам і братові, як минув вечір.

Похапцем стягнувши із себе мокрий одяг, юнак кинувся в тепле ліжко і накрився з головою. Певний час він про щось безцільно міркував, а потім поринув у глибокий знеможений сон.

* * *

Жоржина припленталася додому близько одинадцятої вечора. Вона вже встигла трохи прийти до тями – прийняла душ і натягнула улюблену піжаму. Проте годиною раніше, коли дівчина прокинулася в холодному авто, її сукня була такою пом'ятою й вогкою, неначе вона, не роздягаючись, спала в ній кілька днів поспіль.

Жоржина, посміхаючись, хрипким голосом наспівувала мелодію якоїсь популярної пісні. Їй здавалося, ніби вона від чогось звільнилася, скинула з себе якийсь непід'ємний тягар, і зараз відчувала лише полегшення. Але чи так це було насправді? Часто люди, уникаючи своїх проблем, зовсім не позбуваються їх. Вони просто не знають прописну істину: складнощі не викинеш у сміттєве відро і не виставиш за поріг. Єдиний спосіб впоратися з ними – це розв'язати свої проблеми.

Дівчина пройшла на кухню, щоб трохи перекусити і випити кави. Вона дістала з холодильника два приготовані заздалегідь бутерброди на тарілці, поставила чайник, насипала цукор і каву до чашки й розпочала свою пізню вечерю.

Закінчивши з бутербродами й заваривши собі міцну чорну каву, здатну викликати тахікардію і критично підвищити тиск, вона дістала з сумки телефон і нарешті увімкнула його.

Знайома мелодія оголосила Жоржині, що їй надійшло sms-повідомлення. Надіслала його компанія, послугами зв'язку якої вона користувалася. Текст sms-повідомлення свідчив, що їй двічі намагалася додзвонитися подруга Віолета, доки телефон був вимкнений. Наприкінці нав'язливий напис жирним шрифтом повідомляв: «Будь ласка, залишайтеся завжди на зв'язку, і за це ви отримаєте додаткові бонуси».

– Овва… – здивовано вигукнула вона. – Отак він мене кохає, цей Флоріан! Навіть не зателефонував дізнатися, чи дісталася я додому. Адже усіляке могло трапитися…

Втім, навіщо йому цікавитися, як колишня дівчина закінчила вечір? Йому тепер це байдуже. Він зараз теж вільна людина.

«І це не вперше, – раптом згадалося їй. – Був ще один схожий випадок…»

Відбулося це торік. Тоді Жоржина поверталася зі святкування дня народження однієї зі своїх подруг, і вони з Флоріаном домовилися, що після свята він зустріне її, вони трохи прогуляються, і він проведе її додому. Але юнак затримувався у батька в офісі.

Вінсент стояв на чолі девелоперської компанії. Того вечора він наказав сину оформити документи для продажу одного великого об'єкта. Флоріан, звичайно ж, погодився. Після чергового дзвінка дівчини він вибачився перед покупцями, запитав у батька дозволу відійти на кілька хвилин і вийшов з кабінету, щоб відкласти зустріч з Жоржиною.

– Ні! – хрипким п'яним голосом прокричала вона в трубку. – Ні, нізащо! Ми домовилися з тобою. Ти маєш бути біля будинку Віолети рівно за тридцять хвилин!

На задньому плані почулися поодинокі схвальні вигуки її подруг, добряче напідпитку. Юнакові захотілося кинути слухавку, але він стримався і відповів:

– Я приїду через дві години.

– Я розумію, що ти у нас дуже важлива персона і тепер не лише подаєш скріпки для паперу, але й ведеш їхній облік. Мої вітання. Але я нічого не бажаю знати. Я чекаю!

– Ти пропонуєш мені все кинути? – запитав він.

– Так, – пробурмотіла вона. – Ми тут жахливо напилися, і ти маєш провести мене.

– Давай так – або я приїду пізніше, коли закінчу з усіма справами, або ти візьмеш таксі.

– Ні, я краще піду пішки, зі мною щось станеться, і це буде на твоїй совісті, так і знай!

– Ти візьмеш таксі, – спокійно повторив він і поклав слухавку.

Перейти
Наш сайт автоматически запоминает страницу, где вы остановились, вы можете продолжить чтение в любой момент
Оставить комментарий