– Розумієш, серйозні стосунки – це не для мене, – вела далі Жоржина. – Мені подобається покурити, випити, потусуватися. Я хочу нагулятися перед тим, як заводити дітей і одружуватися. А він хотів би, щоб я була іншою – тихою і слухняною.

– Може, ти мала на увазі спочатку одружитися, а потім народити дітей? – перепитав Гнат.

– А як я сказала? – здивувалася вона.

– Навпаки – народжу дітей і одружуся.

– Ну, на суть це не впливає, напевно, – вона замислилася. – Одне слідує за іншим… або від іншого. Взагалі, усе це кайдани сімейного життя.

Гнат з розумінням кивнув головою, взяв келих з рук дівчини й відставив убік разом із залишками свого напою. І тісніше підсів до неї, поклавши руку на її плече.

– Тобто ти хочеш нагулятися? – прищулившись, перепитав він. – Я правильно розумію?

Жоржина раптом занервувала й ковтнула слину, не знаючи, що відповісти. Вона оглядалася навкруги і нервово облизувала губи, міркуючи над відповіддю. Їй треба було зібратися й не показувати, що вона налякана. І припинити облизувати губи. Тому що така поведінка справляла на хлопця погане враження в цій двозначній ситуації.

– Так, щось на кшталт того… а що?

Недовго думаючи, він різко розсунув їй ноги й ліг згори, придавивши вагою нетверезого тіла. Відразу рука Гната полізла під спідницю дівчини.

– Агов, що ти робиш?! – скрикнула вона. – Я зовсім не для цього з тобою поїхала!

– А я лише для цього тебе й привіз, – посміхнувся він. – Ти ж нагулятися хочеш – сама сказала.

– Злізь із мене, я кричатиму!

Жоржина спробувала його відштовхнути, але марно. Цей хлопець важив набагато більше за неї та був сильнішим фізично.

– Репетуй, – паскудно посміхнувшись, кивнув він. – Тебе ніхто не почує – ми самі тут.

– Слухай, Флоріан – твій друг. Не роби цього зі мною. Не смій…

– Але ти вже не з ним. А я хочу тебе! Я все виправлю… я вилікую тебе!

Гнат здер з неї трусики, розстебнув свої джинси, і дівчина побачила, як з його боксерів вивалився обвислий член.

– Зараз-зараз, – пробурмотів він, масажуючи його рукою. – Зараз він встане. Будуть тобі ліки.

Якби серце дівчини змогло битися швидше, то, напевно, вискочило б назовні. Її очі стали схожими на два колодязі, повні розпачу. А усмішка зникла, залишивши гримасу болі.

– Не треба, благаю тебе!

– Знаю, ти ще така дитина – хочеш, але… ох! – видихнув він.

Монолог Гната раптово перервався. Жоржина вдарила його коліном у промежину. Він же розмахнувся й у відповідь уперіщив її кулаком в обличчя, а потім схопив за підборіддя. З її очей бризнули сльози болю. Вона припинила пручатися – зрозуміла, що це марно. Схоже, цей хлопець все ж таки став тим чудовиськом, якого бачив у дитинстві…

Їй досі не вірилося, що здійснення жаданої мрії про свободу збіглося із втіленням її наймоторошніших кошмарів. Усього за кілька секунд вона перетворилася з гості на в'язня.

– Я не хочу кривдити тебе, – проникливо вимовив він, дивлячись їй в заплакані очі. – Я лише намагаюся тебе вилікувати, а ти брикаєшся, наче неслухняна конячка.

Гнат відпустив обличчя Жоржини, залишивши червоні відбитки пальців на її вилицях. Вона почала ридати, розмазуючи туш брудними кулачками…

Строфа (4)

Вранці Флоріан прокинувся під звуки гри на роялі. Це вправлявся молодший брат Йосип. Він з дитинства мав схильність до музики і демонстрував гарні результати. Мелодія линула, наче хвиля, і коли він закінчив, пролунали гучні оплески батьків.